Платівка
Коротко
- Виконавець
- Tom Rapp / Pearls Before Swine
- Випущено
- Листопад 1971 року
- Альбом
- Шостий студійний альбом
- Оригінальних композицій
- Одинадцять
- Лейбл
- Reprise RS 6467
- Продюсер
- Peter H. Edmiston
Чому це важливо
Студійний колектив і гастрольний гурт перетинаються, не стаючи тотожними
Beautiful Lies You Could Live In документує парадокс: платівки дедалі більше зосереджувалися на Rapp саме тоді, коли Pearls Before Swine нарешті почали виступати наживо. Офіційний кредит Tom Rapp / Pearls Before Swine визнає і головного автора, і тривалу групову ідентичність. Гастрольні музиканти Jon Tooker, Gordon Hayes і Michael Krawitz беруть участь у студійному альбомі, але ділять його з ширшим складом, а не виконують кожну партію. Bob Dorough, Amos Garrett, Stu Scharf, Grady Tate, Billy Mundi, Herb Lovelle та кілька басистів і клавішників створюють змінні комбінації у трьох студіях.
До дев’яти композицій Rapp приєднуються Bird on a Wire Leonard Cohen та Epitaph — покладений Elisabeth на музику вірш A. E. Housman.
Оригінальні сторони навмисно нерівні: п’ять композицій завершуються Everybody's Got Pain, а шість ведуть від пісні Cohen до короткого фіналу Elisabeth. Порівняно з The Use of Ashes, музику менше об’єднує одне місце сесії, натомість вона виразніше говорить про електричний фолк-рок і можливість гастрольного гурту. Її значення — в ідентичності під тиском: ім’я Rapp, назва Pearls, шлюб, гурт, сесійна майстерність і сольний голос присутні разом, не зливаючись.
Нью-Йорк і Вудсток, 1971 рік
Pearls нарешті виходять на сцену, а ім’я Rapp переходить уперед
The Use of Ashes зосередив десять пісень Rapp у триденній нешвілльській сесії з Elisabeth та обраними студійними музикантами.
City of Gold вийшов на початку 1971 року, частково спираючись на подальший нешвілльський матеріал і додаючи кредит Thos. Rapp / Pearls Before Swine.
Упродовж 1971 року Pearls Before Swine почали першу концертну діяльність зі Rapp, гітаристом Jon Tooker, басистом Gordon Hayes і піаністом Michael Krawitz. Ці гастрольні партнери з’являються на Beautiful Lies, але запис не є простим документом живого гурту. Сесії розподілили між A&R Studios та Aura Sound у Нью-Йорку й Bearsville Studios у Вудстоку.
Peter H. Edmiston знову продюсував, а Mark Harman і Jim Rooney отримали звукорежисерські кредити.
Reprise випустив RS 6467 у листопаді 1971 року під назвою Tom Rapp / Pearls Before Swine. Це був останній новозаписаний альбом Rapp для Reprise; Familiar Songs зібрали й видали пізніше, але він не був запланованим продовженням.
Відкритий студійний склад
Гастрольні партнери, постійні співпрацівники й нью-йоркські сесійні музиканти
Дев’ять оригіналів Rapp роблять його композиційним центром, але змінні музиканти не дають альбому осісти в одному акомпанувальному звучанні автора-виконавця. Elisabeth забезпечує і повторюваний вокальний зв’язок, і фінальне авторське виконання, змінюючи голос у завершенні з Rapp на свій. Tooker, Hayes і Krawitz поєднують студійну роботу з новим живим існуванням гурту, без хибного приписування їм кожної гітарної, басової та клавішної партії. Dorough і Merkin додають фортепіанно-органні барви, пов’язані з ремеслом аранжованої пісні, а не психоделічною оздобою.
Scharf і Garrett дозволяють електрогітарі загострювати окремі аранжування, тоді як акустична гітара Rapp зберігає словесний центр. Троє барабанщиків свідчать про кілька сесій і вибір для окремих композицій, а не одночасний перкусійний склад. Brown, Hayes і Jemmott так само представляють змінні басові ролі, точний розподіл яких не слід вгадувати там, де кредити його не визначають. Продюсування Edmiston об’єднує записи з трьох приміщень в один альбом, залишаючи відмінності ансамблевої ваги чутними.
Пізній фолк-рок Reprise
Прямота кантрі-фолку з електрогітарою, органом і змінними ритм-секціями
Snow Queen відкривається в зимовому казковому регістрі, де електричні й акустичні деталі надають холодній красі настороженого краю. A Life зводить ціле існування до менш ніж трьох хвилин, надаючи перевагу обраним митям над хронологічною повнотою. Butterflies і Simple Things здаються легкими за назвами, але стримані аранжування тримають крихкість і втрату близько до поверхні. Everybody's Got Pain завершує першу сторону, перетворюючи приватне страждання на спільний факт, не вдаючи, що спільність його лікує.
Bird on a Wire відкриває другу сторону відомою піснею Cohen, дозволяючи голосу Rapp співвіднести себе зі свободою й обов’язком іншого автора. Island Lady і Come to Me рухаються крізь відстань та запрошення, перш ніж Freedom розширить політичний і особистий масштаб. She's Gone стискає визволення до відсутності, не залишаючи святкового розв’язання. Epitaph завершує альбом коротким суворим виконанням Elisabeth слів Housman після того, як Rapp залишив вокальний центр.
Путівник композиціями
Одинадцять пісень від Snow Queen до Epitaph
Snow Queen
Rapp починає з казкової назви, але відмовляє в легкому зачаруванні. Холодність, влада й краса займають ту саму постать, а нашаровані гітари й клавішні роблять її світ досить привабливим, щоб стати небезпечним.
A Life
Менш ніж три хвилини мають представляти ціле життя. Тому пісня працює через стиснення й пропуски: те, що не розказано, стає таким же важливим, як кілька митей, які Rapp дозволяє побачити.
Butterflies
Перетворення й делікатність з’являються без невагомості аранжування. Короткий мелодичний рух робить істот знаками зміни, які неможливо втримати нерухомо досить довго для одного сталого символу.
Simple Things
Назва обіцяє спрощення після королеви, життя й метаморфози. Прямий вокал Rapp натякає, що простота — це практика уваги, а не доказ того, що навколишній емоційний світ став нескладним.
Everybody's Got Pain
Перша сторона завершується узагальненням страждання, зберігаючи виконання особистим. Спільний стан пропонує впізнавання, а не розраду; знання, що біль загальний, не розподіляє й не усуває його.
Bird on a Wire
Rapp відкриває другу сторону піснею Leonard Cohen про свободу, невдачу й спробу виправлення. Його крихка подача та студійний ансамбль роблять кавер діалогом між авторами, а не претензією на ідентичність пісні.
Island Lady
Особа й відокремлене місце зливаються в назві. Аранжування врівноважує відстань конкретним зверненням, залишаючи острову можливість означати притулок, ізоляцію чи життя, відоме здалеку.
Come to Me
Пряме запрошення йде за відокремленням острова. Голос і гурт лишаються стриманими, тож близькість просять, а не припускають; простота пісні оголює ризик усередині наказової форми.
Freedom
Пісня Rapp розширює особисте запрошення до слова, обтяженого політичним і приватним ужитком. Її рання амстердамська ідентичність лишається тлом виданої стислої форми, де свобода звучить необхідною, але ніколи самоочевидною.
She's Gone
Після Freedom відсутність приходить як наслідок, а не протилежність визволенню. Двохвилинне виконання відмовляється від розгорнутого жалю, залишаючи твердження таким же різким і незавершеним, яким відчувається відхід.
Epitaph
Elisabeth завершує власним покладенням на музику Epitaph on an Army of Mercenaries A. E. Housman. Коротке сольне виконання спрямовує останнє слово до служби, смерті й публічної пам’яті, завершуючи поза авторством і провідним голосом Rapp.
Життя й брехні
Прекрасні історії, звичайний біль і ціна віри
Альбом випробовує, які історії досить прекрасні, щоб у них жити, і що вони приховують. Snow Queen пропонує привабливу вигадку, чия холодність невіддільна від краси. A Life, Butterflies і Simple Things стискають складність до керованих образів, не називаючи їх повними. Everybody's Got Pain руйнує будь-яку приватну казку, наполягаючи на спільному людському стані.
Bird on a Wire на зміні сторони вводить баланс свободи й відповідальності іншого автора. Острів, запрошення й свобода далі прокладають можливі шляхи втечі, кожен ускладнений стосунком. She's Gone показує людську ціну, яку може пропустити оповідь про визволення. Epitaph спрямовує прекрасну мову до військової смерті, залишаючи слухачеві питання, чи саме вшанування може стати придатною для життя брехнею.
Reprise 6467
Ophelia Millais пливе під назвою
Оригінальна американська платівка Reprise має каталоговий номер RS 6467. На її обкладинці відтворено картину John Everett Millais Ophelia 1851-52 років. Плавуча постать поєднує красу, історію й смерть в одному образі, точно відповідаючи напрузі назви без ілюстрації конкретної композиції.
Обкладинка використовує кредит Tom Rapp / Pearls Before Swine, а не представляє незмінний безіменний гурт. П’ять композицій займають першу сторону, шість — другу; їх завершують відповідно Everybody's Got Pain і Epitaph. Історична картина продовжує використання в каталозі Bosch, Bruegel, Bellini й Unicorn Tapestries, створюючи окремий прерафаелітський настрій.
Четверта платівка Reprise
Останнє новозаписане висловлювання Reprise
Reprise випустив Beautiful Lies You Could Live In у листопаді 1971 року. Record World рецензував RS 6467 у грудні, а Cash Box — на початку 1972-го. Альбом не потрапив до Billboard 200, тож дедалі більше схвальних ретроспективних текстів не слід плутати з тогочасним чартовим успіхом.
Реліз збігся з новим життям Pearls Before Swine як гастрольного гурту, хоча сама платівка використовує ширший студійний склад. Рецензенти часто цінували стислі пісні й послідовність Rapp, вважаючи альбом пізньою кульмінацією Reprise. Його сприйняття лишається пов’язаним із двозначністю кредиту: і альбом Tom Rapp, і альбом Pearls Before Swine — точні описи, але жоден не повний сам по собі.
Шоста платівка
Де назва Pearls зустрічається із сольною ідентичністю Rapp
Beautiful Lies — останній новозаписаний розділ чотириальбомної послідовності Reprise. Кредит Tom Rapp / Pearls Before Swine передбачає дедалі явніше сольне зазначення періоду Blue Thumb. Присутність гастрольного гурту пов’язує альбом із публічним виконанням, якого не мали первісні суто студійні Pearls. Bird on a Wire ставить письмо Rapp поруч із Cohen, не перетворюючи кавер на заявку на комерційну впізнаваність.
Epitaph віддає Elisabeth фінальну композицію й голос — незвично рішучу зміну авторства для каталогу. Ophelia Millais стала однією з найупізнаваніших класичних обкладинок гурту, бо так прямо концентрує красу й фатальність. Familiar Songs слід тримати окремо: пізніший статус несанкціонованої компіляції не повинен зводити Beautiful Lies до перехідної збірки джерел. Спадщина альбому — витончений, але невирішений фінал, де групова й сольна ідентичності співіснують до зміни останнього голосу.
Оригінальна програма
Зберігайте сторони п’ять/шість і оригінальний кредит
Оригінальний альбом містить одинадцять композицій. П’ять займають першу сторону, шість — другу. Everybody's Got Pain завершує першу сторону. Epitaph — оригінальний фінал.
Rapp написав дев’ять композицій. Bird on a Wire написав Leonard Cohen. Epitaph — композиція Elisabeth на слова Housman та її вокал. Familiar Songs не є запланованим наступним студійним альбомом.
Маршрут прослуховування
Рухайтеся від Snow Queen до останнього слова Elisabeth
- Увійдіть у привабливий холод Snow Queen.
- Почуйте життя й метеликів через навмисне стиснення.
- Дозвольте спільному болю завершити першу сторону без легкої розради.
- Почніть знову через пісню Cohen про свободу й обов’язок.
- Простежте острів, запрошення й свободу як три різні виходи.
- Дозвольте She's Gone прибрати абстракцію.
- Віддайте Elisabeth і Housman останнє слово альбому.
Дослідницький маршрут
Джерела й додаткове читання
- Офіційна цифрова програма з одинадцяти композицій — Apple Music / Warner Records
- Композиції, склад, студії й продюсерські кредити — AllMusic
- Оригінальні сторони RS 6467 і каталогова послідовність — Reprise Album Discography
- Тогочасна рецензія за грудень 1971 року — архів Record World
- Тогочасна рецензія за січень 1972 року — архів Cash Box
- Запис колекції Ophelia — Tate Britain