Платівка
Коротко
- Виконавець
- Country Joe and the Fish
- Випущено
- 1968
- Альбом
- Третій студійний альбом
- Оригінальні композиції
- Одинадцять
- Лейбл
- Vanguard
- Тривалість
- Приблизно тридцять чотири хвилини
Чому це важливо
Гурт стає багатоголосим, не втрачаючи аргументу
Together перевертає модель авторства перших двох альбомів. McDonald має лише дві одноосібні композиції, тоді як решту формують Hirsh, Melton, Barthol, Cohen та кілька їхніх поєднань.
Цей перерозподіл змінює не лише кредити, а й провідний голос. David Cohen атакує Mojo Navigator; пісні Hirsh і Melton вводять інші емоційні та сатиричні ракурси.
Rock and Soul Music починається майже сімома хвилинами колективного прагнення. Гурт приміряє тілесну мову соул-ревю, перш ніж альбом розпадається на менші авторські п’єси.
Платівка лишається політичною. The Harlem Song протистоїть расизму, Bright Suburban Mr. and Mrs. Clean Machine висміює респектабельний конформізм, а The Streets of Your Town звертається до міської ворожості.
Її тихіші форми не менш конкретні. Waltzing in the Moonlight використовує фламенкову барву, Away Bounce My Bubbles стає пасторальною мрією, а An Untitled Protest завершує альбом як антивоєнна мантра смерті.
The Fish Moan — двадцятивосьмисекундний шарнір, а не значна окрема композиція. Її розташування є частиною первісної комічної архітектури.
Together — останній студійний альбом, завершений класичним складом McDonald–Melton–Cohen–Barthol–Hirsh до початку відходів учасників пізніше 1968 року. Його цінність походить із непередбачуваності з чітким авторством: кожна зміна стилю відбиває названого автора чи гуртове рішення, а не безлику психоделію.
Нью-Йорк, 1967–68
Після двох альбомів під проводом McDonald
Перші два LP Vanguard з’явилися 1967 року й утвердили McDonald як провідного автора та співака. Together записували у нью-йоркській студії Vanguard на 23rd Street під час сесій у грудні 1967-го та лютому 1968 року. Samuel Charters знову продюсував, Ed Friedner працював інженером і зі спецефектами, а Barry Melton також отримав продюсерський кредит. Одинадцятикомпозиційний LP триває близько тридцяти чотирьох з половиною хвилин і має поділ сторін шість на п’ять, якщо рахувати коротку Fish Moan.
Rock and Soul Music має кредит усіх п’яти учасників. Далі індивідуальні й парні кредити перерозподіляють альбом між Hirsh, Melton, Barthol і McDonald.
За повідомленнями, McDonald не бере участі у виконаннях від Susan до послідовності Good Guys/Bad Guys, роблячи демократичну ідею чутною, а не лише контрактною.
Альбом став найпродаванішим LP гурту. Його успіх не завадив Bruce Barthol піти до вересня 1968 року.
Cohen і Hirsh пішли приблизно на початку 1969 року, тож Together став фінальним студійним висловом саме цієї п’ятірки.
Класична п’ятірка
П’ять авторів, співаків та інструментальних стратегів
Відносна відсутність McDonald у ранній середній послідовності відкриває місце справді відмінним провідним голосам, а не імітаціям його стилю. Melton стає найсильнішим альтернативним автором, рухаючись від передміської сатири до міського хард-року й місячної акустичної барви. Орган Cohen та агресивний вокал у Mojo Navigator розкривають енергію фронтмена, раніше другорядну щодо його інструментальної ролі. Barthol перетворює рух баса на двигун Rock and Soul Music, а потім дає дивнішу Cetacean.
Hirsh — водночас ритмічний якір і мелодичний автор. Susan та Away Bounce My Bubbles показують ніжність, далеку від стереотипів про барабанщика.
Численні кредити звукових ефектів належать конкретним аранжуванням, особливо Cetacean, а не доводять, що альбом є безперервним колажем. Пальцеві тарілочки Robin McDonald — точно окреслена допоміжна барва, а не членство в основному гурті. Charters і Friedner зберігають швидко мінливі стилі читабельними завдяки ясному, компактному продакшну.
Колективне різноманіття
Соул-рух, сатира й звуковий колаж
Rock and Soul Music виростає з танцювального баса Barthol у гуртовий вокал і розгорнуте електричне вивільнення. Susan переходить до розміреної любовної пісні Hirsh з органоцентричним простором. Mojo Navigator стискає жорсткий вокал і гітарну атаку Cohen у найкоротшу повну пісню альбому. Bright Suburban Mr. and Mrs. Clean Machine перетворює поліровану респектабельність на рубану сатиру.
The Good Guys/Bad Guys Cheer залучає до участі, перш ніж The Streets of Your Town вривається в міське звинувачення Melton. The Fish Moan проколює поділ сторін комічним тілесним звуком. The Harlem Song обрамлює расизм удаваним травелогом і дедалі серйознішою музичною вагою. Waltzing in the Moonlight використовує акустичні й фламенкоподібні жести замість психоделічної електроніки.
Away Bounce My Bubbles пливе крізь пасторальні образи Hirsh. Cetacean рухається від рок-пісні до дивних шумів і фрагмента, що повертається. An Untitled Protest зводить фінал до органного дрона, голосу й пунктуації пальцевих тарілочок.
Путівник композиціями
Одинадцять колективних та індивідуальних висловів
Rock and Soul Music
Усі п’ятеро ділять кредит і виступають як уявне соул-ревю. Бас Barthol дає тілесний розгін, а голоси й гітари розширюють форму. Альбом починає з визначення єдності як скоординованого надміру.
Susan
Після вступу Hirsh подає приватну любовну пісню. Рівніший пульс і органний простір замінюють колективне видовище обережним зверненням, показуючи, як авторство барабанщика змінює емоційний масштаб.
Mojo Navigator
Атакувальний провідний вокал Cohen дає альбомові нового фронтмена. Гітара й орган штовхають компактну форму до хард-року, роблячи навігацію войовничою, а не містичною.
Bright Suburban Mr. and Mrs. Clean Machine
Hirsh і Melton стискають соціальну сатиру в охайні поверхні й гострі краї. Респектабельна пара стає механізмом, і саме порядок аранжування робить його загрозливим.
Good Guys/Bad Guys Cheer / The Streets of Your Town
Кричалка зводить мораль до команд, перш ніж пісня Melton викриває ворожість міського поділу. Перехід обертає участь аудиторії проти спрощених категорій, а потім вивільняє найжорсткіший рух першої сторони.
The Fish Moan
Двадцять вісім секунд гуртового звуку переривають аргументативний розгін альбому. Це пунктуація між більшими висловами, яку не слід роздувати до прихованого джему.
The Harlem Song
McDonald використовує пародійний вступ-травелог, щоб викрити расистське спостереження. Коли музика набирає ваги, жарт обертається проти гаданого гіда. Сатира стає обвинуваченням, а не місцевою барвою.
Waltzing in the Moonlight
Hirsh і Melton обмінюють міський тиск на акустичну близькість. Вальсовий рух і фламенкоподібна гітара роблять місячну сцену формально відмінною, а не просто м’якшою психоделічною піснею.
Away Bounce My Bubbles
Мрія Hirsh піднімається крізь легку мелодію й пасторальне звучання. Її позірна невинність дає перепочинок після соціальних аргументів альбому, зберігаючи химерні образи автора.
Cetacean
Barthol починає з твердішої рок-форми, перш ніж аранжування розчиняється в незвичних шумах і повертається фрагментом. Пов’язана з китами назва натякає на масштаб, але форма навмисно відмовляється від стабільних пропорцій.
An Untitled Protest
McDonald завершує голосом на тлі дронового органного поля й пальцевих тарілочок. Відмова від описової назви не дозволяє перетворити мантру смерті на гасло. Протест завершується жалобою.
Разом і розділені
Спільнота, нетерпимість, кохання й протест
Together називає процес, а не гармонію без конфлікту. Розподілене авторство створює продуктивну незгоду.
Соул-спільнота вступу контрастує із соціальним поділом у кричалці та Streets of Your Town. Harlem Song і Clean Machine атакують расизм та конформізм через різні комічні рамки. Susan, Waltzing і Away Bounce My Bubbles утворюють три несхожі приватні прихистки. Mojo Navigator і Cetacean роблять рух нестійким через агресію та розчинення.
The Fish Moan використовує тілесний звук, щоб висміяти серйозність альбомної архітектури. Фінальний протест відкидає колективне видовище й повертається до смерті. Демократичний метод платівки — її головна концепція: кожен учасник може змінити тему, голос і форму.
Vanguard 9277 / 79277
Together як назва, процес і тривожна обіцянка
Vanguard видав альбом у моно- й стереоконфігураціях під каталожною парою 9277 / 79277. Назва представляє п’ятьох музикантів як колектив саме в мить, коли авторство справді стало найширше розподіленим. Матеріали оформлення також згадували шлюб McDonald із Robin, яка додає пальцеві тарілочки й перкусію.
Оригінальна послідовність рахує двадцятивосьмисекундну Fish Moan серед одинадцяти доріжок. Пізніша CD-презентація не має розмивати конкретну межу класичного складу.
1968
Комерційна вершина класичного складу
Together з’явився 1968 року як третій LP Vanguard приблизно за рік. Він став найпродаванішим альбомом гурту, підтвердивши, що ширше авторство не завадило комерційному визнанню. Критики цінували різноманіття й ставили під сумнів цілісність, часто залежно від того, наскільки віддавали перевагу домінуванню McDonald.
Політичне письмо альбому лишалося прямим, навіть коли інші співаки й автори змінювали поверхню. Його успіх збігся з кадровою напругою, а не стабільністю. Пізніша переоцінка виграє, якщо чути його як власний колективний експеримент класичного складу.
Третій альбом
Демократична вершина перед відходами
Together — єдиний студійний альбом первісної ери, де всі п’ятеро так виразно формують авторство. Його найвідоміша спадщина демократична, а не прив’язана до одного гімну. The Harlem Song зберігає сатиру McDonald, тоді як решта платівки доводить, що гурт мав інших авторів. Streets of Your Town Melton передбачає його більшу роль після зміни складу.
Мелодичні п’єси Hirsh ускладнюють будь-який опис його лише як барабанщика. Вокал Cohen у Mojo Navigator фіксує передню роль, не очевидну з дебюту. Відходи після релізу роблять назву історично щемкою, не перетворюючи її на документовану концепцію розпаду. Одинадцять швидких змін лишаються сильним аргументом за ансамблеву ідентичність понад сталістю бренду.
Оригінальна програма
Одинадцять оригінальних доріжок без домішки бонусів
Оригінальна програма містить одинадцять композицій і триває близько 34:29. The Fish Moan — оригінальна двадцятивосьмисекундна доріжка. Rock and Soul Music має кредит п’яти учасників. McDonald має дві одноосібні композиції: The Harlem Song та An Untitled Protest.
За повідомленнями, композиції від другої до п’ятої виконані без McDonald. Robin McDonald додає перкусію, але не є основною учасницею гурту. Це останній студійний альбом класичної п’ятірки перед відходами. Не вносьте до LP пізніші концертні чи возз’єднавчі виконання.
Маршрут прослуховування
Стежте за зміною автора й голосу
- Визначте колективне авторство довгого вступу.
- Стежте за Hirsh, Cohen і Melton як окремими голосами в композиціях від другої до п’ятої.
- Сприймайте The Fish Moan як пунктуацію.
- Почуйте, як жарт The Harlem Song твердне до обвинувачення.
- Сприймайте Waltzing та Away Bounce My Bubbles як різні прихистки.
- Простежте розчинення Cetacean у фінальному дроні.
- Потім порівняйте голоси альбому, а не ранжуйте їх відносно McDonald.
Дослідницький маршрут
Джерела й подальше читання
- Програма Together та історичний нарис — Ace Records / Vanguard
- Album, credits and review — AllMusic
- Історія виконавця Country Joe and the Fish — AllMusic
- Інституційна дискографія гурту — MusicBrainz
- Дискографія Country Joe McDonald — CountryJoe.com
- Дискографія лейблу Vanguard — Both Sides Now Publications