Harmonia

Огляд

Harmonia об’єднали Michael Rother із Neu! із Hans-Joachim Roedelius і Dieter Moebius із Cluster у нижньосаксонському селі Форст. За час першого існування тріо випустило лише два студійні альбоми, але ці записи створили виразне місце зустрічі мелодійної гітари, ранніх драм-машин, клавішних та електронного звуку.

Згодом Brian Eno назвав Harmonia найважливішим рок-гуртом світу. Цю фразу часто повторюють, бо вона влучно передає контраст між невеликою тодішньою аудиторією гурту та його пізнішою репутацією. Переконливі докази містяться в самих записах: Musik von Harmonia і Deluxe по-різному розв’язують баланс між пульсом, мелодією й абстракцією, а концертна плівка 1974 року та сесії з Eno 1976-го показують, наскільки відкритим лишався цей метод.

Формування та історія

У 1973 році Rother приїхав до Форста, де Roedelius і Moebius облаштували сільську базу та студію Cluster. Замість простого продовження Neu! чи Cluster троє заснували Harmonia. Вони записали Musik von Harmonia у Harmonia Studio від червня до листопада 1973 року; Brain випустив його в січні 1974-го. Збережена концертна плівка з Penny Station у Гріссемі від 23 травня 1974 року згодом стала Live 1974.

Deluxe записали в червні 1975 року у форстській студії на мобільному обладнанні Conny Plank, а наступного місяця звели в його студії. Harmonia і Plank спільно зазначені продюсерами, а Mani Neumeier із Guru Guru грав на акустичних ударних. Спільні плани завершилися 1976 року, коли всі троє музикантів розвивали інші проєкти. Наприкінці літа прибув Brian Eno й тимчасово знову об’єднав тріо для сесій, записаних у вересні. Вибраний матеріал вийшов 1997 року як Tracks and Traces.

Roedelius, Moebius і Rother возз’єдналися на берлінському фестивалі Worldtronics 27 листопада 2007 року — це був їхній перший спільний концерт приблизно за тридцять років. Наступні виступи відбулися 2008-го та 2009-го. Moebius помер 2015 року; пізніше архівну серію розширили Complete Works та збіркою Documents 1975.

Звучання й стиль

Harmonia не використовували єдиного незмінного варіанта моторик-біту. Електронна перкусія може клацати, шафлити або тримати рівну сітку, тоді як гітара Rother подає повторювані мелодійні фігури замість традиційних рок-рифів. Roedelius і Moebius розподіляють партії органа, фортепіано й синтезатора на контрастні шари: один інструмент може давати теплу послідовність акордів, а інший — вводити шум, різкі тони чи навмисно нестійкий рисунок.

На Musik von Harmoniaтріо працювало без стороннього продюсера, використовуючи обмеження як частину звучання; такі п’єси, як «Watussi» і «Dino», нарощують рух із ощадливих рисунків, тоді як «Sehr kosmisch» і «Hausmusik» залишають ширші простори. Deluxe має більшу вагу й чіткість завдяки інженерній роботі Plank та ударним Neumeier. Заголовна композиція також вводить груповий вокал, тож контраст із переважно інструментальним дебютом чути одразу.

Чому вони досі важливі

Важливість Harmonia найвиразніше видно в тому, як два студійні альбоми відмовляються від простого поділу між рок-гуртом та електронним студійним проєктом. Гітара лишається центральною, не вимагаючи ролі соліста; драм-машини організують час, не роблячи музику жорсткою; синтезатори можуть давати мелодію, атмосферу або порушення. Цей робочий баланс стало легше розпізнати, коли електронний поп, ембієнт і построк розвинули власні словники.

Пізніший архів також змінив наше розуміння гурту. Live 1974 спростовує думку, ніби точність Harmonia цілком залежала від студійного монтажу, тоді як Documents 1975 зберігає і концертний матеріал, і етапи розвитку Deluxe. Записи з Eno 1976 року вводять впливового шанувальника всередину форстського процесу, а не підмінюють слухання гурту його похвалою.