Біографія Yes від журналіста, який бачив, як гурт ставав Yes
У музичної історії, написаної людиною, яка зустріла гурт ще тоді, коли його репутація лише формувалася, є особлива перевага. Chris Welch висвітлював британський рок для Melody Maker і стежив за Yes у важливі періоди їхньої кар’єри, тому Close to the Edge: The Story of Yes спирається на тривалу близькість до гурту, інтерв’ю та погляд журналіста, який уперше бачив колектив як сучасний робочий гурт, а не як уже усталений пам’ятник Progressive rock. Оригінальне видання з’явилося 1999 року. Оновлене видання Omnibus з ISBN 9781847721327 British National Bibliography датує 2007 роком, хоча деякі записи продавців відносять той самий ISBN до лютого 2008 року; воно продовжує історію до пізніших возз’єднань, зокрема повернення Rick Wakeman. Це робить книгу цінною як історію досвідченого журналіста, але не як остаточну або єдину розповідь про Yes.
До накидок і пейзажів Roger Dean
Yes сформувалися 1968 року, і найперша версія гурту ще не мала тієї ідентичності, яку слухачі пов’язують із Fragile або Close to the Edge. Jon Anderson і Chris Squire були центральними фігурами, однак зміни складу трансформували і звук, і амбіції. Прихід Steve Howe розширив гітарний словник, Rick Wakeman приніс грізний арсенал клавішних і класичну підготовку, а гра Bill Bruford надала гурту початку 1970-х ритмічного інтелекту та напруження. До The Yes Album, Fragile і Close to the Edge гурт уже сформував одну з найвпізнаваніших мов progressive rock: довгі композиційні форми, складну ансамблеву взаємодію, світлі вокальні гармонії, бас, що майже виконує роль провідного інструмента, щільні клавішні партії та Howe, який переходить між electric, acoustic і pedal-steel фактурами. Близькість Welch до подій допомагає відчути цю еволюцію як результат конкретних рішень і випадковостей, а не як неминучий марш до канонізації.
Успіх створює власну нестабільність
Історія після Close to the Edge показує, чому біографія Yes не може просто переходити від шедевра до шедевра. Bill Bruford пішов до King Crimson, його місце зайняв Alan White, а Tales from Topographic Oceans став одним із визначальних предметів суперечки навколо прогу: частина слухачів його обожнювала, інша бачила в ньому доказ того, що жанр остаточно втратив почуття міри. Rick Wakeman ішов і повертався; Patrick Moraz з’явився для Relayer; кінець 1970-х приніс новий кадровий і стилістичний тиск. Потім гурт пережив одне з найдивніших рок-переосмислень. Склад Drama 1980 року включав Trevor Horn та Geoff Downes, а кількома роками пізніше радикально інша конфігурація, побудована навколо Trevor Rabin, створила 90125 і величезний хіт "Owner of a Lonely Heart". Це не побічні епізоди, а центральне питання історії Yes: як гурт залишається впізнаваним самим собою, коли склад, пісенне письмо та продакшн змінюються настільки драматично?
Перевага близькості Welch
Welch багато років інтерв’ював музикантів, а сучасні описи оновленого видання особливо наголошували на цінності його погляду зсередини сцени. Він знав британське музично-пресове середовище, у якому Yes з’явилися вперше, ще в час, коли довгі композиції, розкішні обкладинки й віртуозна гра не стали кліше progressive rock, бо самі кліше лише народжувалися. Це дозволяє книзі зберігати буденну професійну реальність поруч із міфологією: концерти, обговорення складу, реакції преси, рішення щодо турів і характери людей за дедалі монументальнішою музикою. Пізніший біограф може реконструювати ці умови через архіви; Welch також несе пам’ять про період, коли гурт був просто наступним амбітним колективом у концертному календарі.
У чому книга особливо сильна
Біографія дає читабельний хронологічний хребет для знаменитої своєю складністю історії складів, а інтерв’ю та безпосередні журналістські спостереження не дозволяють розповіді повністю залежати від реконструкцій через десятиліття. Читачам, які приходять зі сторінок альбомів RetroForge, вона відповідає на сполучні питання, яких не може закрити історія одного релізу: чому пішов Bruford, як Wakeman змінив музичні можливості колективу, як Yes пережили 1970-ті та як музиканти, пов’язані з Close to the Edge, зрештою опинилися в історії, що веде до 90125. Тривалий досвід Welch у висвітленні жанру також додає історичної атмосфери. Книга пам’ятає progressive rock як актуальну культуру, а не спадщину, і саме це надає її опису злету Yes фактури, яку новішим історіям доводиться відтворювати ретроспективно.
Обмеження
Оновлене видання 2007/08 років сьогодні вже саме є історичним документом. Yes пережили великі пізніші події, зокрема подальші зміни складу й смерті Chris Squire та Alan White, тому читачам, які хочуть біографію, актуальну до 2020-х, потрібні додаткові джерела. Книга Welch також є лише одним поглядом у надзвичайно багатій бібліографії Yes: Yesstories Tim Morse, авторизована біографія Dan Hedges, пізніші праці Martin Popoff і мемуари Bill Bruford, Steve Howe та Rick Wakeman висвітлюють різні частини історії. Деякі читачі також вважають Welch місцями повторюваним. Головна цінність полягає в накопиченій близькості до гурту й довгій журналістській історії взаємодії з ним, а не в літературному мінімалізмі чи претензії на остаточність.
Оригінальне чи оновлене видання?
Для звичайного читання updated Omnibus edition with ISBN 9781847721327 є розумним вибором, оскільки воно продовжує історію за межі точки зупинки 1999 року й включає пізніші події, зокрема повернення Wakeman. Розбіжність 2007/2008 варто трактувати як проблему каталожної дати навколо того самого оновленого тексту, а не як доказ існування двох окремих редакцій. Видання 1999 року залишається цікавим колекціонерам і читачам, які порівнюють еволюцію біографії, але в картках продавців треба чітко показувати рік та ISBN, щоб старіший примірник не виглядав еквівалентом розширеного видання.
Кому варто прочитати?
Це чудовий наступний крок після знайомства з класичною серією Yes від The Yes Album до Relayer, особливо для читачів, яких захоплюють склади й групова хімія. Мало які великі гурти так наочно демонструють, як заміна одного музиканта може змінити всю композиційну систему. Для ширшого жанрового контексту поєднайте Welch із Mike Barnes або David Weigel; як контрастну історію гурту з не менш драматичними кадровими змінами варто читати біографію King Crimson від Sid Smith, причому Bill Bruford створює прямий людський міст між обома історіями.
Знайти примірник
Для звичайних читачів віддавайте перевагу чітко ідентифікованому оновленому примірнику Omnibus з ISBN 9781847721327. AbeBooks можна використовувати, щоб показувати старіші або колекційні примірники, коли це доречно.